Наші мрії - це тепла вода, з якою хочеться поділитись у період холодних осінніх негод. Інколи ми лоскачемо уяву, для того щоб зрозуміти висоту своїх прагнень, а інколи тонемо в білих небесах карамельних сподіванок.
А інколи ми поволі беззаперечно, віддано віддаємо себе, позбавивши це діяння всякого сенсу. Вони крадуть наші мрії, шиють їм крила, відриваючи від тебе самої, а отже нищать твої поняття про дружбу, розуміння, справедливість та інші чесноти, давно забуті. Вони пригноблюють в нас людей.
А інколи минає. Це минеться. Але як нам навчитись вгамовувати біль, рівнозначний фізичному? Завжди гадала, що бокс - це шанс позбавити себе діховник мук, набуваючи тілесних. Чи може просто варто читати "Записки Андрея Шептицького", окунутись в світ духовності і справжньої відданості; і стати світом для себе, сформувати нові ідеали, підлаштувати їх під них.

Немає коментарів:
Дописати коментар