понеділок, 10 серпня 2015 р.

Ви ніколи не замислювались над тим скільки людей зараз над поверхнею землі? Скільки фізичних тіл - з душею і без - в небі? Скільки людей в зоні ризику? Який відсоток з них відчувають на кожному сантиметрі мозку потенційну загрозу. Скільки у собі поміщає отой механізований модернізований шматок металу з пультом керування? Скільки доль, майбутнього в руці однії-двох людей? Важко уявити.

Сідаючи на шкіряне крісло літака, вони вперто і свідомо знають, куди напрямлений ніс літака, як напоєні гітлерівськими гаслами воїни, шикують свої орди і спустошують цвітіння душ.
Я не серед них.

Залишаючи позаду себе хвіст з пилу, диму і повітря, вони відкривають для себе дещо потайний, НАДсвіт, яким орудують хмари і вітер.

А вся справа у вибраних нами орієнтирах. Ми дозволяємо власноруч приземлитись тому-таки літаку десь в нашому нутрі. Поповнити запаси палива, надійності і впевненості, досвіду у морі наших нестерпних очікувань - справа досить швидка. Бережіть себе, щоб потім не страждати від зневоднення.

Тільки сонця так і не дістати - недосяжного, далекого, теплого, справжнього, світлого.

Немає коментарів:

Дописати коментар