Я б так хотіла залізти тобі в голову!
Бачила тебе сьогодні. Вперше за останній і дуже довгий час. І це тягнулось довго і виснажливо, знаєш..
Я помітила тебе ще здалеку. Ти йшов такою ходою, яку я вбачаю у кожному хлопцеві і сподіваюсь впізнати тебе. Наблизившись, ніжно
...
справді ніжно подивився на мене
...
і це "привіт" ніби було для тебе життєвонеобхідно сказати. ЩО б це мало означати? Чому ти з'являєшся якраз тоді, коли я тебе найбільше потребую!
Твої губи були спокійні, але очі посміхались. Я бачила. І ніхто не зможе переконати у зворотньому. Я бачила твої прихильно наалаштовані риси. Ледве відвела погляд. Від сорому і любові до тебе.
Це важко. Любити і лише здогадуватись, які почуття (якщо вони взагалі існують) ти придушуєш в собі до мене.
Однак, я, пробувавши маніпулювати долею, здаюсь. І віддаю себе на її поталу.
Я вже мала змогу переконатись, що я не з тих, хто буде аби з ким. Лиш би заовольнити психологічну і фізичну потреби. Я, недоступна до тих тисяч, які стукали до мене, буду чекати тебе.
Якось так.
І від тебе одного залежить, чи я приєнаюсь до низки тих, хто жили із розбитим серцем і нещасливим, зведеним до мінімуму життям. Чи до тих, хто кохались зранку із щирим люблячим серцем в твоїй увазі.
Бачила тебе сьогодні. Вперше за останній і дуже довгий час. І це тягнулось довго і виснажливо, знаєш..
Я помітила тебе ще здалеку. Ти йшов такою ходою, яку я вбачаю у кожному хлопцеві і сподіваюсь впізнати тебе. Наблизившись, ніжно
...
справді ніжно подивився на мене
...
і це "привіт" ніби було для тебе життєвонеобхідно сказати. ЩО б це мало означати? Чому ти з'являєшся якраз тоді, коли я тебе найбільше потребую!
Твої губи були спокійні, але очі посміхались. Я бачила. І ніхто не зможе переконати у зворотньому. Я бачила твої прихильно наалаштовані риси. Ледве відвела погляд. Від сорому і любові до тебе.
Це важко. Любити і лише здогадуватись, які почуття (якщо вони взагалі існують) ти придушуєш в собі до мене.
Однак, я, пробувавши маніпулювати долею, здаюсь. І віддаю себе на її поталу.
Я вже мала змогу переконатись, що я не з тих, хто буде аби з ким. Лиш би заовольнити психологічну і фізичну потреби. Я, недоступна до тих тисяч, які стукали до мене, буду чекати тебе.
Якось так.
І від тебе одного залежить, чи я приєнаюсь до низки тих, хто жили із розбитим серцем і нещасливим, зведеним до мінімуму життям. Чи до тих, хто кохались зранку із щирим люблячим серцем в твоїй увазі.




