пʼятниця, 4 вересня 2015 р.

Знайте, який сьогодні день? Похмуро-сонячний. Найзвичайнісінький. Для Вас. Трішки для мене, про який я, як кажуть, благополучно забула.

Проте 4 Вересня - це світлий і найголовніший день для моїх любих мами і діда; це плаксивий день для моєї бабці; це веселий день для мого брата; ніжний день для моєї тьоті; любий - для дядька; буденний - для моєї кішки. От і все, розформували доречні прикметники в всіх смислових відтінках.

Одна з чергових приємностей дня: Google з нагоди мого дня народження встановив логотип  зі sweets, схожими на пасхальні тістечка.

Але ось цей пост - не спроба нагадати про мій день народження. Якщо Ви забули про мене чи не привітали як слід, це не означає, що ви погана людина. Просто це підкреслює те, що особливого значення моє існування як загальне, так і безпосереднє для Вас не означає.
У цьому є свої переваги: тоді я менше освітлюю ореол Ваших надій.

Сидячи на фізиці, я подумала про векторні величини, які, здавалося б, ніякого стосунку до даної обговорювальної теми не мали. Через кілька секунд Інна Петрівна озвучує визначення, в якому не просто присутній термін "вектор", а загальний сенс полягав саме у цьому слові.
"Яка ж дивина", - подумала я.
І згодом прийшла до висновку, що таке трапляється чи не всоте. Такі випадкові думки переслідують мене вже давно, але до кінцевих висновків я прийшла лише під впливом фізичних величин і формул.

НАШЕ МАЙБУТНЄ В НАШІЙ ГОЛОВІ.
Тобто це не означає, що вся доля в наших руках, щоб ви розуміли. НІ.

Там, всередині, де сіра в'язка рідина проникає в кожну углибину мізків, де концентрація клітин щільніша і матерії чутливіші, - там сконструйоване до найменших нюансів і деталізацій наше життя.  
Хто ще зможе сумніватись в мудрості чи навіть існуванні Бога? В найменших його проявах ми вбачаєм мудрість нашу, наші здібності, наш дар навіть так званого передбачення, але забуваєм присвоїти це Всевишньому Отцю.

#ділюсь_планами
Сьогодні буду мати приємну трапезу в стилі дещо аристократичних культурних посиденьок. Смачних і довгих вихідних Вам, любі. Не забувайте за близьких і важливе. ;)

вівторок, 1 вересня 2015 р.

Любі!
Сьогодні воістину знаменний день. Хтось щиро радіє, і я тішу з цього. 
А хто зв'язав серце траурною стрічкою Першого вересня. Але погодьтесь, це не зовсім логічно ненавидіти школу, так як вона перетворює нас з гуманоподібного організму в повноцінну, свідомо мислячу людину, здатну будувати себе і світ навколо.
А також я вважаю дещо дивним мрії і прагнення вигуку на кшталт "Школа, гори в пеклі", керуючись тим, що школа - це, власне, будівля, в якій творяться дива: вчителі відають нам від утворення перших міст-держав і до будови нігтів. 

Ну так ось, бажаю вам бути сильними і витривалими. Формування нас у вищість і своєрідну інтелігенцію відбувається дещо важким чином. Але всі ваші старання і намагання виправдають себе, я обіцяю. ;)

Та все ж не забувайте залишатись людиною. Не лише нашому виду притаманні доброта, співчутливість і дружнє тепло. Все зле і темне поглинає світлі сегменти нашого істинного буття тут. Варто лише спробувати протистояти, а не бездумно спостерігати духовно важливі перипетії внутрішні. Молитва і віра будуть світлим мятником серед огидного.
Друзі, осінь - пора оновлюватись!

"Будь сильною, моя дівчинко!"